Олена Ремезова працює завідувачкою відділу корисних копалин Інституту геологічних наук Національної академії наук України (НАН України). Докторка геологічних наук була науковою керівницею дисертаційного дослідження про поклади бурштину в Україні.
Від імені НАН України співпрацює з Польською академією наук.Вчена бере участь у міжнародних наукових конференціях присвячених зокрема, моніторингу геологічних процесів та екології навколишнього середовища, надрокористуванню та обслуговуванню родовищ. Готує доповіді про український бурштин, досліджує історію каменю, ініціює ідеї про виставки та фестивалі в Україні.
Бурштин: які рослини, такий і колір
Бурштин – це смола дерев, що росли на Землі 30-50 мільйонів років тому. Свого часу ця смола потрапляла у торф або в інші органічні речовини, а звідти річки виносили її в море. Там, на його дні, вона перетворилася на камінь, пояснює пані Ремезова.
Український бурштин цікавий тим, що має десятки, а той сотні різних відтінків.”
Бурштиновий шлях: ідея для українського фестивалю
У минулому бурштин використовували представники різних культур.
Археологи знайшли понад півтори тисячі артефактів виготовлені з каменю поруч села Гордіївка на Вінниччині. Ймовірно це був могильник у якому ховали жреців або аристократів, припускає пані Ремезова.
Скіфи виготовляли з бурштину намисто, тобто використовували камінь як прикрасу.
Україна була складовою Бурштинового шляху, – давнього маршруту, яким велася торгівля. Дорогоцінний камінь, можливо, виконував функцію грошей.
Цим шляхом разом з каменем поширювалися також технології.
У Німеччині та Скандинавії мечі закінчувалися колом або бурштиновим яблуком. Це був символ, що наче надавав силу. До речі, виготовлення цієї зброї частково співпадало з Бурштиновим шляхом.”
Важливо підхопити цю стилістику, традиції та розвивати їх, як це робить Польща, робить висновок вчена.
Бурштин видобувати помпами безпечно
Нині в українців вкрай негативне ставлення до видобутку бурштину помпами. Однак польські вчені давно розробили цей метод для надрокористувачів і описали його в інструкції Міністерства природи, виданій ще у 2010 році.
У чому ж полягає гідромеханічний розмив? Під тиском води на глибині розмивається бурштиноносна товща, пояснює Олена Ремезова. Потім ця суміш виноситься на поверхню, де за допомогою пристроїв та сіток виловлюють бурштинові камені.
Щоб гідромеханічний спосіб застосовувати раціонально, пояснює вчена, потрібно враховувати глибину.
Часто нарікають, що на Кухоцькій волі помпи. А там ми нічого не зможемо видобути. Верхівку буде захоплено, а решта попадає на дно. Це не є нормально. Якщо технологами розраховані усі параметри, то так можна робити.”
Гідромеханічний спосіб не єдиний, яким користуються поляки. Якщо поклади достатньо заводнені, то спеціалісти використовують земснаряд. Цей пристрій на невеликих глибинах підсмоктує суміш ґрунту з бурштином, розповідає Олена Ремезова.
Само собою видобувають і за допомогою кар’єрів.
Треба вибирати раціональну технологію. Я сказала, що є шахтний видобуток, гідравлічний, різні, комбіновані. У польських статтях, підручниках описано при яких параметрах і що потрібно вибирати.”
В Україні сертифікований лише кар’єрний спосіб видобутку бурштину. Однак, на малих ділянках – до десяти гектарів – подекуди доцільніше використовувати гідромеханічний спосіб, вважає Олена Ремезова.
Для його сертифікації потрібно звернутися у геологічну службу.
Але проблема у тому, що там працюють економісти та юристи за фахом, які не дуже знаються на цих питаннях. Якщо взяти британську, австралійську геослужбу – там переважають геологи. Тому думки такого плану доводити простіше. Вважаю, що у нас має бути реформа цієї служби. Це не має бути магазин з продажу ліцензій.”
Свої родовища поляки перетворюють на парки
Олена Ремезова працювала у спільних робочих групах української та польської академій наук. Разом вчені шукали оптимальні рішення для відпрацьованих кар’єрів. Відтак, на місці родовищ у поляків з’явилися гірськолижні курорти. До речі, майбутню долю ділянок вирішують місцеві жителі, а надрокористувачі її реалізовують. Це входить до етапу рекультивації.
На місці родовища “гурка Любартовська”, яке зараз розробляється, місцеві висловилися, що хочуть, аби був парк, водний басейн, де можна рибалити, плавати на човнах, відпочивати чи щось таке.”
Є приклад, де на місці шахт та звалищ відходів, за бажанням місцевих жителів, упорядкували гірськолижний центр. В іншому місці затопили кар’єр, щоб культивувати водні види спорту.
Про колишні гірничі виробки на локаціях полякам нагадують лише пам’ятні знаки, підсумовує пані Ремезова.
Є різні види рекультивації: не лише технічна, коли зарівняли і все. Є біологічна, сільськогосподарська, коли планують щось вирощувати. Ці методики також у них розвиваються.”
Схожі види рекультивації можна застосовувати в Україні. Зокрема, на місці залишених старателями копанок нанести торф або добрива для створення штучних грунтів.
Поліські ландшафти мають високий потенціал для самовідновлення, впевнена Олена Ремезова.
Українському бурштину потрібен бренд
Для того, щоб Україна стала успішною бурштиновою державою у світі, найперше, потрібно змінити уявлення про камінь у громадян.
В українців спотворене сприйняття, нам потрібний позитивний образ бурштину. У Польщі все спрямоване для цього – виставки, наради, конференції, фестивалі, усе це до того, що бурштин – це добре. Це приносить прибуток, – чого не хочуть розуміти у нас. Звичайно, заборонити простіше всього, але найперше треба розібратися.”
Окрім того, потрібно розвивати виробництво, тобто не лише продавати сировину, але й напрацьовувати власні дизайнерські рішення, як це роблять фахівці з інших країн. На жаль, у нас цього ніколи не було – при СРСР дотримувалися лише примітивних стандартів.
Іноземні виробники, пояснює вчена, поєднують різні матеріали, технології. Для дизайнерів та майстрів влаштовують змагання, а потім найталановитіших нагороджують.
Нам треба діяти, щоб нас знали, бачили – так, це український бренд, не польський, не німецький. Позиціонувати різні виставки, експозиції. Треба також створювати туристичні маршрути.”
А ще, як учасниця джазової тусовки, Олена Ремезова мріє після перемоги організувати джазовий фестиваль “Бурштиновий шлях”. Адже джаз, переконана вчена, – це музика свободи, а ми вільна країна!
Автор – Олексій Бухало.